Грецький емпорій Анхіало (V–I ст. до н. е.)
Фракійці жили в цих краях ще з бронзової доби. У V–IV ст. до н. е. на півострові виник грецький емпорій (торговельний осередок) Аполлонії Понтійської (нинішнього Созополя), яку заснували мілетські переселенці близько 610 р. до н. е. Назву Анхіало (Αγχίαλος) найчастіше виводять від αγχί («близько») та άλς («сіль» або «море») — тобто «біля солі/моря». До цієї доби належать і найдавніші сліди видобутку солі сонячним випаровуванням — тут його практикують майже без перерви й досі.
Римське Анхіало (I ст. до н. е. – IV ст.)
У складі Римської імперії Анхіало стало важливим портовим містом і — завдяки мінеральним джерелам — курортом римської аристократії. Місто карбувало власні монети; тут збудували форум, храми та величезні терми. У I ст. місто відвідав апостол Андрій і поклав тут початок християнству.
Візантія та середньовічна Болгарія (V–XIV ст.)
Анхіалос був важливою єпископією Візантійської імперії. 708 р. хан Тервел переміг імператора Юстиніана II у битві біля Анхіало. Місто багато разів переходило від Візантії до Другого Болгарського царства й назад. Збереглися рештки ранньовізантійських базилік і фортечних стін.
Османська доба та Відродження (1453–1878)
Під османською владою Анхіалос залишався значним християнським і переважно грецьким центром. 27 січня 1878 р. місто визволили, але в липні 1906 р. велика його частина згоріла під час антигрецьких заворушень, і тисячі місцевих греків виїхали — вони заснували Неа-Анхіалос у Фессалії. З цього періоду походить монастир Святого Георгія (1856) — один із небагатьох на Чорноморʼї, що діє без перерви.
Сучасне Поморіє (1878 — сьогодні)
Після Визволення 1878 р. Анхіалос опинився у Східній Румелії, а 1885 р. — у Князівстві Болгарія. 1934 р. місто перейменували на Поморіє. Перший у країні грязелікувальний заклад відкрили саме тут ще 1902 р. — завдяки дослідженням лиманної грязі, які провів д-р Петар Стоянов; у XX ст. місто утвердилося як провідний бальнеологічний курорт.