Історія

Бургас — місце, де історія оживає і кличе в незабутню подорож крізь століття! В околицях міста знайдено численні доісторичні та античні поселення — від мідно-камʼяної до пізньої бронзової доби. 2008 року археологи Бургаського музею відкрили в місцевості «Солна нива» поблизу Атанасовського озера доісторичний курган із понад 250 артефактами; деякі з них датують приблизно 6000 роком до н. е. Ці неймовірні знахідки свідчать про розвинене землеробство, скотарство та видобуток солі — основне заняття давніх мешканців. Знайдено й ритуальний посуд царя-жерця, тож ці артефакти — серед найдавніших, знайдених на узбережжі Чорного моря, включно з Туреччиною та Кавказом. Саме це дало директорці регіонального музею Цоні Дражевій підстави назвати район Бургаса «перехрестям найдавніших цивілізацій».

Серед перших жителів регіону були фракійці: близько VI століття до н. е. вони заснували численні поселення на території нинішнього Бургаса й у сусідніх містах — Аполлонії, Месамбрії та Анхіало. У районі нинішнього кварталу Победа, у місцевості «Сладки кладенци», існувало фракійське поселення — імовірно, емпорій (ринок) Аполлонії з портом і водогоном. На пагорбі Шилото в кварталі Меден-Рудник стояла фракійська фортеця, що захищала сусідні мідні рудники фракійських князів біля Вирли-Бряг. Після вторгнення Філіппа II Македонського на цьому місці збудували святилище Аполлона Карнесоса (Пречистого Аполлона) — одне з ланцюга святилищ цього бога.

Хоча частина античних поселень не збереглася через активну забудову пізніших епох, порти, ринки та археологічні знахідки дають історикам підстави локалізувати Порт фракійських царів саме на території Бургаса. Археологічні дослідження мінеральних бань Акве Каліде також доводять існування фракійських поселень і знаменитого «святилища Трьох німф». Ці місця дають туристам унікальну можливість доторкнутися до давньої історії регіону.

Бургас вважають спадкоємцем давніх міст Деултум, Акве Каліде та середньовічного Піргоса, а на думку деяких авторів — також Скафіди й Русокастрона. Деултум виник на західному березі Мандренського озера біля гирла річки Средецька, а його назва означає «двоболоття». Попри вплив великих сусідніх міст Аполлонії та Месамбрії, регіон Бургаса зберіг своє значення протягом століть, ставши культурним та історичним центром.

Після завоювання Південного Чорноморʼя римським полководцем Луцієм 72 р. до н. е. імператор Веспасіан заснував колонію Деултум для ветеранів VIII Августового легіону. Це місто стало важливим центром провінції Гемімонт і лежало на перехресті римських шляхів Віа Мілітаріс і Віа Понтіка. Водночас процвітали й мінеральні бані Акве Каліде, які відвідували імператори та царі. У центрі Бургаса знайдено римські монети I–IV століть, а на південь від нинішнього Центрального вокзалу — рештки римської станції.

Наприкінці I століття, за імператора Антоніна Пія, на півострові Порос біля нинішнього кварталу Крайморіє збудували подвійну фортецю Бургос (Порос) і дорожню станцію з портом; вони охороняли підступи до Деултума та Скафіди. Розкопки 2009 р. відкрили частини фортеці, монастир XIII століття та поселення V століття. Деякі історики вважають, що Порос і Піргос — одна й та сама фортеця: вона служила спостережним пунктом, і її було видно аж до XIX століття.

Після поділу Римської імперії 395 р. регіон увійшов до складу Східної Римської імперії (Візантії). За імператора Юстиніана I навколо Акве Каліде звели фортечні стіни. 708 р. хан Тервел розбив візантійські війська біля Анхіало, і Акве Каліде та Деултум уперше стали болгарськими. За хана Крума область Загоре остаточно закріпилася за Болгарією, а за його наступника Омуртага збудували прикордонний вал Еркесія.

У XII–XIII століттях регіон був предметом суперечок між Болгарією та Візантією. 1206 р. латиняни на чолі з Генріхом Фландрським спалили Термополіс (середньовічну назву Акве Каліде). 1304 р. цар Тодор Светослав зайняв Південне Чорноморʼя після битви біля Скафіди, а 1332 р. цар Іван Александар переміг візантійців біля Русокастро в останній великій битві між двома імперіями. На початку XIII століття регіон спустошила Каталонська компанія.

1367/1368 р. Бургас завоювала Османська імперія, але Амадей VI Савойський тимчасово визволив його й повернув Візантії. На початку 1453 р., незадовго до падіння Константинополя, місто остаточно стало частиною Османської імперії. Деултум зруйнували дощенту, а Термополіс і Піргос збереглися. Султан Сулейман I збудував новий хамам (лазню) на рештках римських терм у Термополісі, а султан Баязид II звів чифлік і маяк біля Пороса.

Перша письмова згадка про Бургас на місці нинішнього центру — в османському реєстрі 1603/4 р.: порт Піргос там належить до вакуфу Іскендер-паші. У XVII столітті Бургас був базою османського флоту й після битви при Лепанто 1571 р. розвинувся як центр кораблебудування. Мандрівники, серед них Евлія Челебі, відзначали значення міста та його двох портів.

У середині XVII століття місто почало зростати завдяки торгівлі та експорту зерна. 1738 р. населення Бургаса було переважно турецьким. Наприкінці XVIII століття західні дипломати описували Бургас як стратегічно важливий торговельний центр із приблизно 1100–1200 будинками.

Після Російсько-турецької війни (1828–1829) значна частина болгарського населення залишила регіон, але поступово сюди переселялися болгари з глибини країни. 1860 р. у місті збудували телеграфну станцію — торгівля пожвавилася, а Бургас набув ваги як головний порт Південної Болгарії.

Основи болгарської освіти в Бургасі заклали 1865 р., коли відкрили першу болгарську школу. 1869 р. створили болгарську громаду; вона відкрила болгарську багатокласну школу та церкву на місці нинішнього храму Святих Кирила і Мефодія. Хоча населення Бургаса не брало активної участі у збройній боротьбі за визволення, місто було важливим звʼязковим центром Внутрішньої революційної організації — сюди приїжджали Васил Левський і Панайот Хитов.

Під час Російсько-турецької війни (1877–1878) Бургас був логістичним центром османської армії. Наприкінці війни через порт виїхало багато турків і черкесів, зокрема з Бургаса; останні 2000 турецьких солдатів і 4 гармати залишили місто наприкінці грудня 1877 р. Після Адріанопольського перемирʼя Бургас лишився поза межами майбутньої Болгарії, і це призвело до беззаконь башибузуцьких і черкеських банд та масових убивств у Карнобаті й Билгарові. Місто врятував Руфат-ефенді, османський комендант порту.

6 лютого 1878 р. «летючий загін» під командуванням полковника Лермонтова визволив Бургас. Тоді в місті жило близько 2950 осіб. Першим кметом призначили Нико Попова. Російські війська облаштували військовий шпиталь під керівництвом Олександри Лермонтової й залишалися в місті до середини 1879 р.

За Берлінським трактатом 1878 р. Бургас став одним із шести адміністративних центрів османської провінції Східна Румелія. Частина турецького населення повернулася; рішення общини оголошували болгарською, грецькою та османською. Попри нестачу води, місто процвітало як важливий торговельний центр і єдиний великий порт Східної Румелії, сюди тікали біженці зі Східної Фракії та Странджі. 1880 р. відкрили читалище «Пробуда», а 20 липня 1885 р. вийшов перший бургаський тижневик — «Бургаски вестник».

У вересні 1885 р. Східна Румелія обʼєдналася з Князівством Болгарія. Росія зустріла Воззʼєднання з несхваленням. У Сербсько-болгарській війні, що спалахнула після цього, воювали й жителі Бургаса. Російський цар Олександр III відмовився визнати Олександра Баттенберга правителем обʼєднаної Болгарії, а російська дипломатія підтримувала змови проти країни. Турецький уряд вимагав контролю над бургаським портом, але болгарський князь відхилив вимогу.

У травні 1886 р. в Бургасі зірвали змову проти Олександра Баттенберга, яку очолював російський офіцер Микола Набоков; змовники сховалися в російському представництві й уникли покарання. Попри спроби скинути його з престолу, князь Олександр I повернувся на трон — за допомогою Стефана Стамболова та румелійського війська. У жовтні того ж року в Бургасі спалахнув новий військовий заколот, знову під керівництвом Набокова й за підтримки російського військового корабля. Його придушив Коста Паница з Айтоським загоном — так закінчилися русофільські змови проти Воззʼєднання в місті.

Після Визволення Бургас швидко ріс і за темпами розвитку поступався лише Софії. 1887 р. населення міста сягнуло 5700 осіб. 1891 р. ухвалили перший будівельний план: він прискорив модернізацію і змінив орієнтальний вигляд міста. Збудували міську бібліотеку (1881), заклали Морський сад (1891), почали зводити собор Святих Кирила і Мефодія (1897). Відкрили першу друкарню (1895) та залізницю Бургас – Пловдив (1890). 1903 р. запрацював морський порт — він дав поштовх економіці й появі численних промислових підприємств.

Італійський архітектор Рікардо Тоскані спроєктував у 1897–1926 рр. багато гарних будівель Бургаса: готель «Империал», «Модерен театър», собор Святих Кирила і Мефодія, будинки Івана Хаджипетрова, Исака Презенти, братів Калиманових, Стефана Родева та інших.

Після Воззʼєднання місто й регіон стали великим центром біженців: сюди прибуло багато людей зі Східної Фракії та Македонії після Ілінденсько-Преображенського повстання та Другої Балканської війни 1913 р. У Бургасі виникли різні македонсько-одринські організації — Македонсько-одринське товариство, Македонсько-одринське ополченське товариство та інші — які підтримували біженців і національні ідеї.

1906 р. дії грецьких андартів у Македонії спричинили заворушення в Бургасі та регіоні. Грецьку церкву та школу в місті відчужили, а значна частина грецького населення емігрувала, переважно до Константинополя. Торговельна гімназія переїхала до колишніх приміщень грецької школи. Тоді ж у Бургасі працювали вірменська, турецька та французька приватні школи.

Під час Балканської війни в Бургасі сформували Першу роту 12-ї Лозенградської дружини Македонсько-одринського ополчення — 65 добровольців під командуванням Луї Айєра. 18 жовтня 1912 р. місто обстріляв османський флот; він установив морську блокаду Бургаської затоки, яку зняли 8 листопада того ж року.

Після Другої Балканської та Першої світової воєн кількість біженців у Бургасі значно зросла — до 1931 р. їх було понад 60 000, переважно зі Східної Фракії та Егейської Македонії. Попри труднощі, місто переживало економічне піднесення. 1920 р. в ньому жило близько 21 000 осіб, а до середини 1930-х Бургас випередив Варну як головний болгарський порт експорту та імпорту. У ці роки відкривалися підприємства — серед них єдина в Південно-Східній Європі фабрика олівців (1924 р.) — і розвивалися солеварні на Атанасовському озері.

Узимку 1928/29 р. Бургаська затока замерзла, що дало змогу дістатися до острова Святої Анастасії фаетонами. До 1934 р. населення міста зросло до 34 260 осіб.

9 вересня 1944 р. Бургас окупували радянські війська: вони захопили аеропорт і порт, а представників царської влади стратили. Народний суд, що відбувся після цього, зачепив багатьох із бургаської інтелігенції та заможних родин. Після Другої світової війни частина єврейського населення виїхала конвоями, які організувала Хагана.

Комуністична влада націоналізувала понад 160 фабрик і підприємств, що обернулося економічними труднощами й дефіцитом товарів. 1947 р. в Бургасі приземлився перший пасажирський літак із Софії — так почалася болгарська цивільна авіація.

У 50-х і 60-х роках індустріалізація тривала: збудували хімічні та нафтопереробні заводи, зокрема Нафтохімічний комбінат. Населення зростало й 1965 р. сягнуло 117 517 осіб. У наступні роки виросли житлові комплекси Ізгрев, Зорниця, Славейков і Меден-Рудник, де переважає забудова тих часів. 1980 року в комплексі Славейков збудували блок 55: 23 підʼїзди, 482 м — найдовший житловий блок у Болгарії, удостоєний звання «соціалістична гордість». Тоді ж центральні общинські Хали замінили новою двоповерховою будівлею й перейменували на «Краснодар». Ще одна знакова споруда цього періоду — житловий блок 77 у кварталі Лазур (тоді Толбухин), відомий у Бургасі як «Краставицата».

1976 р. село Меден-Рудник приєднали до Бургаса, і воно стало найбільшим кварталом міста. До 1985 р. населення Бургаса сягнуло 182 338 осіб, а в 1987–1991 рр. до міста приєднали ще пʼять общинських сіл.

Після падіння комунізму 1989 року архітектура й вигляд міста почали змінюватися. Та на архітектурі Бургаса, особливо на околицях, лишився відбиток розбудови комуністичної доби: колишні табори біженців перетворили на житлові комплекси, а в молодших кварталах досі стоять так звані шаронські будинки.

2011 року Бургас здобув нагороду «Найкраще місто для життя в Болгарії», а також «Найзеленіше болгарське місто». 2013 року нагороду «Найкраще місто для життя в Болгарії» він здобув удруге.

2015 р. відкрито тунель завдовжки 245 метрів (підземну вулицю) під центральною площею «Тройката», що зʼєднує вулиці «Генерал Гурко» і «Княз Борис», а через три роки, 11 травня 2018 р., відкрито плавальний комплекс «Арена ОЗК».

Навесні 2023 р. відкрили Північний обхід Бургаса — в напрямку Софії та кварталу Сарафово, а далі до курортів і населених пунктів на півночі Бургаської області. 18 травня того ж року добудували й відкрили багатофункціональну залу «Арена Бургас».

Відвідайте Бургас і пориньте в його багату історію! Відкрийте для себе давні поселення, містичні святилища та археологічні скарби, що розповідають про цивілізації віком понад 6000 років. Місто чекає на вас із безліччю памʼяток, які зроблять вашу подорож незабутньою!