Рибальське селище (1924–1944)
Лозенець заснували 1924 р. болгарські біженці з Фракії, яких після Другої Балканської війни 1913 р. вигнали з південних схилів Странджі — здебільшого із сіл Велика (нині Балабан у Туреччині), Кости, Малик-Самоков і Пенека. Вони оселилися в місцевості Ембелець (Амбелиц) — прибережній смузі з виноградниками та рибальськими далянами, що доти належала сусідньому місту Василіко (нині Царево). На державну позику 1928–1929 рр. збудували близько 30 будинків; вони й стали ядром селища.
Соціалістичний період (1944–1989)
За соціалізму Лозенець став тихим літнім курортом: тут відпочивали робітничі колективи, працювали маленькі державні будинки для гостей. Село зберегло свій автентичний дух, бо у великі курортні плани його не включили.
Богемний Лозенець (1989 — сьогодні)
Після 1989 р. Лозенець став улюбленим місцем софійських художників, архітекторів і музикантів. Відкрилися маленькі бутикові готелі, винні таверни та арт-студії. З 2000-х у селі проходить низка літніх фестивалів — джаз, кіно, незалежна музика.